У перший день повномасштабної війни ворог спалив 5 вантажівок з колони офіцера-прикордонника і він дуже переймався, щоб не було втрат серед підлеглих.

Капітан «Майк» уже десять років у Держприкордонслужбі. Він одягнув форму, щоб охороняти кордон, але відправився відбивати російську агресію.

У березі 2014 року 19-літній Михайло вирішив стати прикордонником, планував, що служитиме неподалік свого дому, десь на азовському узбережжі. У навчальному центрі Держприкордонслужби юнак знайшов нових друзів, почав освоювати ази правоохоронної діяльності. У той час «зелені чоловічки» уже заполонили Крим, гібридна російська агресія повзла на Донбас. На посилення охорони і оборони кордону на ділянку Донецького і Луганського загонів вибула мотоманенврена група, сформована переважно з курсантів навчального центру.

11 липня 2014 – цей день Михайло, який отримав псевдо «Майк», запам’ятав на все життя. Тоді рашисти вперше вдарили реактивною артилерією з території рф. Цей удар знищив табір захисників України під Зеленопіллям. Загинуло чимало воїнів, серед яких і побратими, з яким «Майк» за кілька місяців навчання та спільної бойової роботи встиг тісно потоваришувати.

Обстріл Зеленопілля побудив у «Майка» тверде бажання відплатити ворогу. Юнак вірішив стати офіцером та обрав освоювати найбільш бойову спеціальність прикордонного вишу – пішов навчатися на офіцера мобільних підрозділів.

Після випуску «Майк» потрапив у прикордонну комендатуру швидкого реагування Ізмаїльського загону. Його підрозділ постійно залучався до посилення найбільш напружених ділянок. Бійці та офіцери постійно вдосконалювали бойову майстерність. Брали участь у спільних з підрозділами збройних сил країн НАТО навчаннях Sea Breeze, Rapid Trident.

На початку 2022 року Михайло поїхав у відпустку та, передбачаючи наступ рашистів з Криму, переконував батьків переїхати. Мати встигла до повномасштабного вторгнення, батько вибирався уже з окупації.

За два тижні до повномасштабного вторгнення застава «Майка» вибула на посилення адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом в район КПВВ «Каланчак». Надранок 24 лютого російські війська реактивною артилерією здійснили масований обстріл адмінмежі, після цього підрозділ «Майка» висунувся на запасні позиції та попав під удар ворожої авіації. Пара російських штурмовиків 4 рази заходили з флангу, щоб нанести удар по колоні. «Майк» пригадує, що тоді знаходився у позашляховику в голові колони і найбільше переймався за життя своїх підлеглих.

Тоді ворог знищив 5 вантажівок, врятувало те, що більшість особового складу знаходилося у броньованих капсулах КРАЗів. Семеро бійців застави через поранення потребували негайної госпіталізації. Вони залишилися на території, яку рашисти взяли під контроль, тому небайдужі херсонці переховували поранених прикордонників, один з яких все ж потрапив у полон, але під час одного з обмінів повернувся. Загалом майже усі, хто тоді дістали поранення, повернулися у стрій. Найбільше тоді постраждав старшина, молодий хлопець, який за станом здоров’я через отриману інвалідність звільнився з військової служби.

Під час повномасштабної війни застава капітана «Майка» брала участь у заходах з посилення придністровського сегменту українсько-молдовського кордону, оборони Зміїного, Миколаївщини, Херсонщини, Донеччини.

Батько «Михайла», виїхавши з-під окупації, теж мобілізувався. Він у складі Збройних сил був поранений у боях за Авдіївку та зараз проходить лікування, тож у «Майка» додалася ще одна причина притягати окупантів до відплати.